Велика Палата Верховного Суду змінила підвідомчість справ за позовами ОСББ та інших неприбуткових організацій

Велика Палата Верховного Суду змінила підвідомчість справ за позовами ОСББ та інших неприбуткових організацій

У постанові від 30 березня 2016 року у справі № 915/175/15 Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що право звернення до господарського суду з позовом мають юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність пов’язану із отриманням прибутку. Відтак, у випадку звернення до господарського суду неприбуткової організації, згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на час розгляду справи) господарський суд припиняє провадження у справі, як такий спір, що не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Проте колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглядаючи справу № 904/2796/17 не погодилась з таким висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 915/175/15 та передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Мотивуючи своє рішення про передачу справи до Великої Палати Верховного Суду Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив про те, що підставою оскарження вказаних судових рішень, зокрема, є порушення підвідомчості спору господарським судам через те, що, на думку скаржника, справа з даного спору не підлягає розгляду у господарських судах, оскільки право звернення до господарського суду з позовом мають юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, пов’язану з отриманням прибутку, а ані позивач, ані відповідач (скаржник), яким є ОСББ не є прибутковими організаціями, тому що не здійснюють комерційну діяльність. При цьому скаржник посилається на відповідний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 915/175/15.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 904/2796/17 касаційну скаргу ОСББ залишено без задоволення. При цьому Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові викладено наступний правовий висновок:

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналогічно на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина другастатті 4 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»).

За змістом частин першої — третьої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб’єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб’єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб’єктів.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір — господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб’єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 915/175/15, оскільки відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, що є суб’єктами некомерційної господарської діяльності.

Добавить комментарий